У Брюсселі 4-7 квітня відбувся щорічний книжковий форум, на якому вперше був представлений український стенд. Почесним гостем події обрали письменника Андрія Куркова, який відкрив форум українською мовою. Закрився форум дискусією з поетесою Любою Якимчук, вірші якої у 2022-му звучали на врученні премії Grammy.
Середмістя Брюсселю, на території колишнього приморського вокзалу, Gare Maritime, якому понад сто років, десятки стендів із книгами: на площі 6 тисяч квадратних метрів на кілька днів оселився книжковий ярмарок, який щороку відвідують 20 тисяч людей.
Поміж книжковими стендами – кілька зон зі сценами та стільцями для публіки. На одній із таких сцен з мікрофоном у руках український письменник Андрій Курков – звертається до публіки двома мовами – французькою, якою послуговуються у Брюсселі, та коротко українською: «Оголошую книжкову ярмарку в Брюсселі відкритою», – урочисто каже під оплески Андрій Курков.
Увага до України
Книги авторства Андрія Куркова тут продаються у перекладі французькою мовою від двох видавництв. Іноземні шанувальники приходять за автографами з примірниками, як купленими тут, так і принесені з собою.
«Приносили і ісландською, і словацькою, і англійською, і німецькою», – розповідає Курков у розмові з Радіо Свобода. Каже: до теми України тут чимало уваги і від місцевих ЗМІ.
«Інтересу багато. Тобто я вже був в прямому ефірі на радіо, ще буде телевізійний – телепередача, сьогодні запис, завтра знову телепередача. Сьогодні теж вранці виступав перед журналістами газети Le Soir – це практично головна вечірня газета в Бельгії», – каже письменник.
«Тут, як і у нас на «Книжковому арсеналі», є прямо на ярмарку студії радіо і телебачення, які просто працюють наживо постійно. І в принципі, це подія національного масштабу завдяки злагодженій роботі з мас-медіа», – пояснює Курков значення Брюссельського книжкового форуму.
Запитують місцеві журналісти найчастіше про те, що українці думають про реакцію Європи на війну в Україні, чи не розчаровані й чи не втомлені, розповідає письменник: «І вже менше питають про те, на що відповіді нема: «Коли і як ця війна може закінчитися?».
Порушували тему примирення, зауважує Андрій Курков. «Запитали: «Коли Україна буде відбудовувати наново культурні зв'язки і культурні мости з Росією?». Каже, відповів, що спершу має минути років 30 після війни і що сама Україна нічого не буде відновлювати.
«Це росіяни на колінах мають щось робити, щоби… Все одно я не уявляю собі, щоб Україна пробачила», – резюмує письменник. В дискусійних панелях за участю росіян, каже, він більше участі не бере.
Кілька книг Андрія Куркова присутні і на стенді у Антоніо Пароді, власника багатомовної книжкової крамниці Libre Book. Тут у нього зо два десятки художніх книг у перекладі від українських авторів та понад десяток геополітичних книг про Україну.
«Головний автор – Курков, дуже добре пішли його «Сірі бджоли», це був великий стрибок. Подивимось як підуть нові книги. Але у нас також є (Сергій) Жадан французькою та англійською, теж дуже хороший письменник, хоча він рідко зʼявляється в Європі. Він більше присвячує себе війні, тож менш тут відомий», – показує полицю Антоніо Пароді.
Український стенд
Поряд з широкими інтернаціональними полицями Антоніо розташований дещо скромніший український стенд, на якому представлені книги від 7 видавництв: «НК-Богдан», «ТУТ», «Мала академія наук України», «Парасоля», «Вільний вітер», «Саміт-книга» та «Час Змін Інформ».
Помітно вирізняються два томи вибраних творів Івана Багряного – і товщиною поряд з менш обʼємними збірками, і дещо забрудненими зрізами сторінок.
«Сталося так, що ці видавці потрапили в окупацію Бучі, і деякі з книг були залиті водою, тому що склад дуже недалеко від того місця, де розгорталися бої», – пояснює стан книг Костянтин Климчук, який привіз томи Багряного від видавництва «Юневерс».
Історія двотомника зачіпає за живе чимало відвідувачів і вони стають чи не найпопулярнішими на українському стенді, розповідають тут. Купує їх і Олена Шостак, яка переїхала до сина у Брюссель з Донецька 8 років тому і загалом дуже зраділа нагоді купити українські книги у Бельгії.
«Я скільки тут перебуваю, я завжди везла з України книжки. Книжка: як прочитав – і хочеться іншу, нову, наступну, але купувати тут взагалі було дуже складно», – розповідає Олена і з захватом демонструє книги, які тут придбала.
«Взяла також Кокотюху, бо я дуже багато чула про цього автора й нічого ще не читала. Взяла, щоб підтримати молодих маловідомих авторів, «Стежками долі» – це тут реальні історії Полтавщини. І як я могла не купити книжку нашої співвітчизниці Таїсії Наконечної, яка живе тут, і з її автографом», – показує покупки Олена Шостак.
«Жест у бік української влади»
Письменниця Таїсія Наконечна, яка також є засновницею видавництва «Парасоля», зізнається: давно хотіла потрапити на цей форум.
«Я коли в попередні роки намагалися пробитися сюди, запитувала і місцевих українців, які в контексті, вони казали, що це неможливо. І для мене це трохи була несподіванка,» – розповідає Таїсія і зауважує, що чимало видавців не потрапили на цогорічний ярмарок у Брюссель, бо вона перетиналась у часі з іншою – виставкою дитячої літератури у Болоньї.
Український стенд на Брюссельському книжковому ярмарку був наданий безкоштовно і став можливим завдяки організаційній підтримці Інституту української книги.
Пріоритетом було показати культурну творчість та літературу України»Тангі Розен
«Для присутності на ярмарку зазвичай потрібно платити за оренду місця. Але у цьому випадку, через обставини, ми були твердо переконані, що маємо зробити жест у бік української влади. Пріоритетом було показати культурну творчість та літературу України», – пояснив керівник Тангі Розен Брюссельського книжкового ярмарку.
На полицях українського стенду – теж переважно книги для дітей: від правописів до оповідань. Перші два дні книжковий форум відвідували чимало школярів цілими класами. Чи не у кожній групі дітей був хтось з України. Вчителі любʼязно підводили їх до українського стенду та заохочували погортати книжки.
Бельгійські видавці принесли до українського стенду кілька книг від української ілюстраторки Оксани Булої. А представниці дому поезії з О-де-Франс – двомовну (українською та французькою) збірку поезій Ігоря Калинця за 1996 рік, яку минулого року перевидали, так як не мали більше нічого українською.
«Не лише через війну, а тому, що ми подумали, що сумно залишати ці вірші у коробках у фонді поезії. Звісно, можливо, хтось зараз цікавиться українською. Але нам дуже сподобалася збірка, це дуже цікавий погляд на Східну Європу, політичну дискримінацію, дискримінацію поетів та художників», – пояснила Селін Тельї, представниця видавництва «Дім поезії з О-де-Франс».
Ще українське на ярмарку
Книги українських авторів або про Україну присутні на багатьох стендах. Тетяна Коваленко, яка переїхала до Бельгії задовго до повномасштабного вторгнення, каже, що ще три роки тому знайти українську книгу та таких заходах було важко, зміни дуже відчуваються.
Всюди бачиш тему війни, історії України – трішки народ вникає, хто така ця країнаТетяна Коваленко
«Навіть якщо ми відкинемо український стенд і підемо по французьких, німецьких, польських, то всюди є оцей такий жовто-блакитний вайб. Всюди бачиш тему війни, історії України – трішки народ вникає, хто така ця країна. Українська кухня від Клопотенка, Курков, Юрій Андрухович, Софія Андрухович. Тобто багато авторів. Є навіть такі, яких я не знаю, а вони вже перекладені – це приємно», – розповідає Тетяна Коваленко.
Приємністю для поетеси Любов Якимчук, яку запросили на ярмарок для фінальної дискусії про письменництво під час війни, стали україномовні іноземці.
«Люди підходили підписувати книжки, і було три людини, у яких мова є вивченою. Тобто вони – бельгійці, говорили українською. І це дуже цікаве для мене явище», – розповіла Любов Якимчук.
Для публіки французькою зачитали її вірші зі збірки «Абрикоси Донбасу», що видана 24 мовами. Поетеса розповіла про викрадення Росією українських дітей та про свій окупований дім на Луганщині.
«Скажіть, а як так сталося, що у ваш дім хтось самовільно заселився? Невже там немає жодного правосуддя і не працює поліція?» – запитала у поетеси літня жінка, одна з слухачок дискусії.
Любов Якимчук пояснила, що так тепер на всіх окупованих Росією територіях. Жінка опісля підійшла з папірцем, на якому було надруковане імʼя поетеси і попросила автограф. «Ви вже йдете, тому підпишіть тут, а я тоді піду і куплю вашу книгу», – попросила вона.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум